Людина просто слово сказала, а ти це слово вже в душі своїй посіяла, обігріла і виросла. Він сказав і забув. А в тебе тепер цілий садок усередині.
Тільки ті, хто робить абсурдні спроби, зможуть досягти неможливого.
— Ми лише друзі. Я лише повів її випити кави.
— Ти й зі мною так починав: лише підвіз до дому, лише пригостив каву, лише покликав працювати в тебе, лише трахнув...
Я не можу сидіти склавши руки і безглуздо дивитися, як хтось працює в поті чола. У мене відразу ж з'являється потреба встати і почати розпоряджатися, і я походжу, засунувши руки в кишені, і керую. Я діяльний за вдачею.
— Якщо Ви зараз не поїдете додому, то я за себе не ручаюся. А також за те, що Ви доїдете до Персії.
— З чого Ви взяли, що… Звідки Ви дізналися про Персію?
— Ваша сусідка сказала. Взяли Ви з ранку валізу та поїхали до Персії. Веніамін... Ну нічого не можете в собі втримати, все з Вас так і лізе назовні.
— Але я його люблю.
— То люби далі.
- Але я сумую!
- Нудьгуйте. Щоразу, коли згадаєш про нього, дари йому частинку любові та світла, а потім відпускай ці думки.
Ось воно, сліпе почуття кохання! Жодної логіки, ніякого сенсу, ніякого розрахунку, ніякої правди та розуму.
Тепер я знаю, що означає бути п'яним: невиразне почуття ревущої доброзичливості, ясніше почуття виходу власної свідомості з тіла, коли воно ширяє, як телекамера в руках оператора, а потім — хвороба, блювання, головний біль.
Чим ти вищий, тим більше потрібно дбати про справедливість.
Дитина, яка визначила пам'ять як«те, чим забувають», була не така вже й неправа.