Дмитро Ємець. Мефодій Буслаєв. Маг півночі
Знаючи тебе, я сказав би: нехай переможе найменший.
Знаючи тебе, я сказав би: нехай переможе найменший.
Мені просто потрібна увага. Я не вимагаю багато. Мені потрібна просто увага. Як жити, якщо ти не відчуваєш, що про тебе думають, мріють? Це нестерпно. Квітка не може без сонця, і я не можу поза увагою. Це ж так природно...
Спить людина або тільки вдає сплячого, знає тільки він сам.
— Сподіваюся, ти не думатимеш, як би вислизнути від своїх обов'язків і втекти з міста?
— Така думка мені й на думку не спадала.
- Невже? На твоєму місці я подав би на своє обличчя до суду. За наклеп.
Хотіла б я похвалитися байдужістю до чоловічої краси, але, на жаль, не можу.
Всі принади та всі звиви
Її шістнадцятої весни
По-дитячому простодушно живі
І ніжністю упівані. Очіками райського мерехтіння
Вона вміє, хоч про те
Не думає, запалити мрії
Про поцілунок неземний І цією маленькою рукою,
Де і колібрі нема де лягти,
Вміє серце взяти без бою
І в безнадійний полон захопити.
Я б крикнула тобі: "Не відпускай", але спазм стиснув бронхи. Відчуй мене без слів. Ще разок. Ну будь ласка...
Той, хто присвятив себе метушні і не присвятив себе міркуванню, забув мету, чіпляється за задоволення заздрить самопоглибленому.
Іноді ми хочемо сховатися від самих себе – ми не хочемо бути собою – надто важко бути самим собою. Саме в такі моменти ми звертаємося до наркотиків або алкоголю, щоб вони допомогли нам забути, хто ми насправді. Це, звичайно, тільки тимчасове вирішення проблеми, яка все одно повернеться, і іноді ці тимчасові рішення стають гіршими, ніж початкова проблема. Так, це дилема. Чи є відповідь? Звичайно є. Мудрий чоловік сказав з усмішкою:«Відповідь у самому питанні».
Люди слабкі. Але в цьому і є вся краса. Адже тільки завдяки нашим слабкостям ми прагнемо стати сильнішими!