Той, хто бореться з чудовиськами, слід подбати про те, щоб самому не перетворитися на чудовисько.
Людина ненавидить те, що її занапастило, що їй життя поламало. Так він уже влаштований. Нерозумно, можливо, але така людська природа.
Жінка, що страждає, потребує співчуття і піклування своїх сестер, тих ніжних турботах, які можуть проявити лише вони одні.
Не буває безгрішних людей.
- Вампіри, старий?
— Це не вампіри … [дивиться на плакат із фільмом« Сутінки»] так… чмошники. (- Вампіри чіпляють жертв в інтернеті?
- Або якась людина-говнюк.)
Сторож хотів не відповідати: за сімдесят років життя він переконався, що половину справ виконав даремно, а три чверті всіх слів сказав даремно: від його турбот не вижили ні діти, ні дружина, а слова забулися, як чужий шум.
Я не знаю, хто я такий. Пишу розповіді… Я – етнічний письменник, який живе за 4000 кілометрів від своєї аудиторії.
Я не маю часу на дурницю!
Неможливо змінити своє життя, а самому залишитись колишнім.
Не можна оголювати якісь речі, щось треба знати нарізно, не можна говорити про це один з одним, інакше настає не тварина — у тих все чисто, а суто людська розбещеність.