Гітара. Мелоді «Крейда» Вайлдер
— Ви витрачаєте гроші так, ніби завтра не буде...
— А його не буде. Моє завтра було вчора.
— Ви витрачаєте гроші так, ніби завтра не буде...
— А його не буде. Моє завтра було вчора.
Примусь повірити собі, а потім працюй. Ляж кістками, і нехай твої кістки розтовчуть у порошок, але працюй. Цей біленький порошок дурманить людей, немов кокаїн. Примусиш раз повірити - ніхто і не згадає, що пунктом твого відправлення була вульгарна брехня.
Брехня допомагає існувати, але вона вбиває життя. І це найважче — не брехати самому собі.
— Джинси існують, щоб наголошувати на зад. А вихідний матеріал маєш!
— Просто скажи, що в мене гарна дупа.
— Що ж ти завжди така нудна?!
Ми й наодинці не можемо наповнити своє життя щастям, а що вже й казати про шлюб, у якому відповідальність зростає вдвічі.
Я віддав би весь свій геній і всі свої книги за те, щоб десь була жінка, яку б турбувала думка, запізнюся я чи ні до обіду.
— Кажуть, ніколи не впізнаєш людину, поки не зіграєш із нею в шахи.
— І ви у це вірите?
— Насправді ніколи не впізнаєш людину, доки не позичиш їй грошей.
Справа в тому, що ніщо не спотворює так легко, як жадібність. Скупість - схожа на шкірну хворобу. Оскільки від неї не вмирають, вона викликає не співчуття, а гидливість. Будучи не цілком повноцінною пороком, вона не розрахована і на прощення лише на насмішку.