Борис Акунін. Чорне місто
Заповідь«не убий» лицемірна, сама церква всерйоз до неї не відноситься, інакше попи не освячували б бойові кораблі та бронеавтомобілі.
Заповідь«не убий» лицемірна, сама церква всерйоз до неї не відноситься, інакше попи не освячували б бойові кораблі та бронеавтомобілі.
Поїздки за кордон, володіння іноземними мовами, вміння насолоджуватися іноземною кухнею приховано асоціюють з пануванням, проявами снобізму, тому ксенофобія стимулює і почуття класової ревнощів.
Її ж, мабуть, тішило, що я нічого не відповідаю і розмовляю з нею одним лише поглядом. Деколи дівчатам більшого і не треба. Вони так хочуть, щоб їх слухали, так що чути було необов'язково.
Переконують не слова, не риторичні форми, не те, як сказано. Переконує правда, яку усвідомлюєш ти сам. І не важливо, хто приніс цю правду. Чи вичитав ти її в книзі, чи почув від випадкової людини на вулиці. Важливо, що її завжди буде принесено.
Дійте, у вас є всі можливості, проблема лише у вашому небажанні та у вашій слабкості.
Вигляд у неї був як у людини, яку несправедливо обійшли, яка вселяє страх і жах, але залишається єдиним другом для бідних і найкращим лікарем для смертельно хворих.
Ми ще можемо врятувати її грішну душу! Да можемо! Але тільки не на порожній шлунок.
Невдача може бути випадковою, удача ж справжня, велика удача випадковою бути не може!
Півпляшки рому, два пістолети,
Сумка змінного одягу – і все готове.
Ось воно яке, наше літо.
Загалом нічого святого. Ні, я проти озброєного хуліганства.
Просто з гарматою слова дохідливіше і важливіше.
Мені двадцять п'ять, мене звати Фокс, я гангстер.
Я пояснюю людям прості речі. Мовляв, це моє. І це моє. І це.
Голос стає впевнений, змужнілий.
І таке воно чудове, наше літо.
Ми коли помремо, оселимося в ньому, мабуть.