Філіс Каст. Мічена
Часом життя стає абсолютно безглуздим і непередбачуваним.
Часом життя стає абсолютно безглуздим і непередбачуваним.
Альбусе Северус, тебе назвали на честь двох директорів Хогвартсу. Один із них був випускником Слізерина, і він був, мабуть, найхоробрішою людиною, яку я знав.
Чому ми маємо платити за своїх батьків? Ми – заручники їхньої ненависті, Робере. І не тільки ми, а й наші кохані, і наші діти. За нас вирішують, кого нам любити, кого ненавидіти, кому належати… Нас не питають, ми – речі, тільки з іменами та з душею. Ми не живемо, нас продають, купують, міняють, переставляють, доки ми не виростаємо у господарів таких самих речей, уже наших…
Їй не хотілося виходити за нього заміж, але хотілося зберегти його. Їй не хотілося нічого йому давати, але хотілося, щоб він віддавав їй усе.
Мабуть, жорстокість, відверта жорстокість жінкам наймиліша: у них напрочуд сильні первісні інстинкти. Ми їм дали свободу, а вони все одно залишилися рабинями, що шукають собі пана. Вони люблять підкорятися.
Зовні листя опадало з дерев, усередині ми більше не надавали значення правді такого роду.
«Іноді, побачивши когось на відстані, починаєш фантазувати. А побачивши його поруч із собою, раптом починаєш шкодувати про все.
Бабуся не веліла мені грати в карти. Вона сказала пошепки:«Негайно кидай ці погані карти! Дві пари і валет, - дурень ти такий собі! Адже в нього масть на руках!»
Найкраща відповідь, яку ти можеш отримати на дурне запитання, це тиша.