Жан-Крістоф Гранже. Пасажир

Людська душа — не шкура тварини, яка від дублення стає якіснішою. Людська душа - це надчутлива, тріпотка, тендітна мембрана. Від ударів вона  мертвіє і покривається шрамами. І починає боятися світу.

Докладніше

Службовий роман. Людмила Прокопівна Калугіна «Мимра»

- У мене діти. У мене їх двоє: хлопчик і... м-м... де... теж хлопчик. Два хлопчики. Ось. Це тягар.
— Господи, як ви можете говорити про дітей?
— Ну, зачекайте, Людмило Прокопівно!
- Та що ви?
- Не перебивайте, будь ласка! Я й сам зіб'юся.

Докладніше

Ніл Гейман. Але молоко, на щастя...

- Ого, - здивувався я. — Це алмази. І сапфіри. І рубіни.
- Взагалі-то я називаю їх Особливі Прозоро-Тверді Блискучі, Особливі Синьо-Тверді Блискучі і... як же це...
- Особливі Червоно-Тверді Блискучі? - припустив я.
- От-от, - підтвердив професор.

Докладніше

Лев Миколайович Толстой. Війна і мир

Костюми французькі, думки французькі, почуття французькі! Ви ось Метив'є в заший вигнали, бо він француз і негідник, а наші пані за ним повзком повзають. Вчора я на вечорі був, так з п'яти пань три католички і, за дозволом тата, у неділю по канві шиють. А самі мало не голі сидять, як вивіски торгових лазень, із дозволу сказати. Ех, подивишся на нашу молодь, князю, взяв би стару палицю Петра Великого з кунсткамери, та російською б обламав боки, вся б дур сскочила!

Докладніше