— Доброго ранку.
- Що ви хочете цим сказати? Бажаєте мені доброго ранку? Чи стверджуєте, що ранок добрий і неважливий, що я про нього думаю? Чи, може, ви хочете сказати, що випробували на собі доброту цього ранку? Чи ви вважаєте, що всі повинні бути добрими цього ранку?
Взаємна пошана особистого простору один одного — це вже майже кохання.
Коли людина вважає, що має бути прощена, вона робить одну й ту саму помилку нескінченно. Це закон. Прощення - це каяття. До глибин. Тільки воно згладжує.
Репресії, сер, входять у звичку. Мені кажуть, це як зайнятися коханням - вдруге завжди простіше.
Люди, які не п'ють, не курять, ніколи не матюкаються і не говорять про секс, викликають у мене якісь підозри. Упевнений, ночами вони обробляють трупи маленьких дітей або ще щось у цьому роді.
Найкраще, що можна отримати тільки вдома, - це прокинутися у своїй старій кімнаті, на своєму старому ліжку; знизу доноситься аромат свіжозвареної кави, сонячне світло пробивається в щілини фіранок, і новий сонячний день чекає на твоє пробудження.
- До телефону.
- Це не мене.
— Погано одягнений, звати Саймон.
- Мене.
Немає гіршого ворога, ніж байдужість! З мовчазної згоди байдужих якраз і творяться всі лиходійства. Ти ж«Муму» читав? Зрозумів притчу? Як він усе мовчав, а собака загинула.
Яке це кохання! Ось тятенька каже, що це пустощі одне, на рік, на два, каже, це заняття не більше, а там зараз щодо капіталу. Чекайся, коли вона пройде, а поки що муки приймеш.