Не має значення, яка в жилах тече кров… Не має значення, хто твої батьки, та хоч сам Ваал Гал! Важливо, що в тебе всередині. У всіх нас від народження є дві руки. Дві чудові, сильні руки - їх можна опустити в безсиллі або залити по лікоть кров'ю... А можна покласти в них цілий світ.
Ніяке падіння не може тривати нескінченно, рано чи пізно людина досягає дна прірви і або гине, або намагається вибратися.
Я був, як птах. Як птах, який може літати. Вона ходить по землі, бо їй і так добре, але якщо захоче... щойно захоче, тоді злетить.
— А ви ж, Містігрісе, неабияка каналія.
- Пане, ви мені лестите! Я всього лише ваш відданий слуга і готовий покласти життя.
Якщо у відсутності людини ви абсолютно байдужі до неї, а її присутність п'янить вас щастям, що ж відбувається насправді?
У розвитку свідомості закладено зраду. Іншого шляху немає. Не можна чогось прийти, не залишивши чогось позаду.
Поки є життя, завжди буде можливість змінити речі на краще.
Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає або вони існують лише в зачатку.
— Більшість тут нормальні. Агресивних тримають у замку. Це Хілларі. У неї ДКР. Це Гері. Думає, він Ісус. Ден. Теж Ісус. Це Марія...
- Марія Магдалена?
— Ні, вона теж думає, що вона є Ісусом.