Пам'ять про те, що я скоро помру - найважливіший інструмент, який допомагає мені приймати складні рішення в моєму житті. Тому що решта – чужа думка, вся ця гордість, вся ця боязнь збентеження або провалу – всі ці речі падають перед лицем смерті, залишаючи лише те, що дійсно важливо. Пам'ять про смерть — найкращий спосіб уникнути думок про те, що ви маєте що втрачати. Ви вже нічим не скуті. У вас більше немає причин не йти на заклик свого серця.
Помилок не буває. Події, які вторгаються в наше життя, хоч би якими неприємними для нас вони були, необхідні для того, щоб ми навчилися того, чого повинні навчитися.
Пройдіть повз нас і пробачте нам наше щастя.
Що більше речі змінюються, то більше вони залишаються колишніми.
Я не вмію вирішити, чи по випадковості порочності, чи внаслідок поганих звичаїв, що оселилися серед смертних, або за природною гріховністю люди швидше радіють поганим, ніж хорошим вчинкам, особливо коли перші їх не стосуються.
Кожна людина повинна визначити для себе, скільки правди вона зможе винести.
У мене погана пам'ять. Але я не люблю, коли мені це нагадують.
— Не треба мені жодного багатства, а дайте мені добрих дітей.
Сил людських вистачає до певної межі; хто винен, що саме ця межа грає вирішальну роль?
Організація, під егідою якої проходить конференція, називається Всесвітньою продовольчою організацією та займається вивченням того, чим і як харчується людство. Або не харчується. У цьому залі вирішувалися долі мільйонів маленьких трудівників: який урожай їм належить цього року зібрати, як їм слід харчуватися, одягатися... і думати.