- Будь-яка еліта - це мерзотно...
- Ну, вибач! Ось якби ти сказав:«будь -яка еліта, що володіє долями і життями інших людей, – це мерзотно», – ось тут я б з тобою погодився. А еліта в собі, еліта для себе – кому вона заважає? Вона дратує – до сказу, до шаленства! - це інша справа, але ж дратувати - це одна з її функцій... А повна рівність - це болото, застій. Спасибі треба сказати матінці-природі, що такого бути не може – повної рівності.
Який господар, такі й люди. З кого їм приклад брати, як не з господаря.
Батько може покарати сина. Але не покинути.
Значні проблеми, з якими ми маємо справу, не можуть бути вирішені на тому самому рівні свідомості, на якому вони були створені.
— Так ганятимете — права відберуть.
— Та хай відбирають, адже вони все одно прострочені.
...з усіх чоловіків лише вітер і стоїть сліз.
Коли котишся п'ятдесят кілометрів на годину, він уже сприймає тебе всерйоз.
Так чи інакше, але основні постулати стабільності, твори-упорядкування в дусі платонівського деміурга мають силу і для історичного дослідження, цього антипода наукового дослідження, оскільки в історії починати доводиться не з хаосу і виявлення способів його переходу в порядок, а, наприклад, з порядку і підшукання йому відповідного хаосу, з якого цей порядок міг би з необхідністю виникнути. Звідси з цієї протилежної орієнтації дій за канонами досвідченої та історичної науки виникають і протилежні небезпеки спроб абсолютизувати наукову чи історичну картину світу.
Не можна довірятись тим, хто закоханий: вони не вміють зберігати таємницю. Закохані надто розпорошені і надто розподіляють свою увагу ; їхня кохана стоїть у них на першому місці.
Життя дає лише один дубль, якщо він вийшов погано – з цим доводиться змиритися.
Останні три дні я вчилася не вірити людям. У мене не вийшло. Іноді нам треба поспілкуватися з іншими людьми, щоб зрозуміти, хто є насправді.