Світське життя. Роуз Дорфман
Живи щодня, як останній і одного разу не помилишся.
Живи щодня, як останній і одного разу не помилишся.
Справжнє кохання — це сліпа відданість, нерозділена покірність, самоприниження, це коли віриш, не ставлячи запитань, наперекір собі й усьому світові, коли всю душу віддаєш мучителю...
Жінка не виносить ревнивця, якого не любить, але сердиться, якщо не ревнує той, кого вона любить.
Не бійтеся, королева, кров давно пішла в землю, і там, де вона пролилася, вже ростуть виноградні грона.
Цікаво, а ельфійською є ненормативна лексика? Треба буде якось поцікавитися... Попередньо впустивши йому на ногу щось важче.
— Мені хотілося б померти. Одягнутися в найдорожчу, модну сукню, яку я днями бачила на тутешній багачці, поміщиці Шеффер, одягти на руки браслети... Потім стати на самий верх Кам'яної Могили і дати себе убити блискавки так, щоб усі люди бачили... Страшний грім, знаєте, і кінець...
- Яка дика фантазія! — усміхнувся я, заглядаючи в очі, сповнені священного жаху перед страшною, але ефектною смертю. — А у звичайній сукні ви не хочете вмирати?
– Ні … – похитала головою Оленька. — І так, щоби всі люди бачили.
— Ти мусиш мені вірити.
- Вірити тобі? Я втомився від того, що всі мої близькі брешуть мені і ведуть мене за носа. Тим, кого люблять, кажуть правду.
Він жив довго, щасливо і помер одного дня.(с)
Деякі міста, як загорнуті коробки під різдвяною ялинкою, зберігають несподівані дари, несподівані радості. Деякі — назавжди залишаться загорнутими коробочками, сховищами загадок, яких не розгадати і навіть не побачити пустому туристові, та якщо на те пішло, і допитливому, допитливому мандрівнику. Щоб дізнатися про ці міста — розгорнути їхню обгортку, — треба в них народитися.