Чи може так бути, що ми, люди різних кровей, поклоняємось Одним і Тим самим, лише під різними іменами? Чи може бути, що Творці Нас були до народів у тому вигляді і з тією Правдою, на яку ці народи були готові? І, отже, немає хибних і істинних вір, а є лише добро і зло в самій людині?
Він був улюблений... принаймні,
так думав він, і був щасливий.
Стократ блаженний, хто відданий вірі...
Там, де вимагають доказу любові, - немає довіри, а де немає довіри - немає і любові.
Ми не вміємо відрізняти добрих людей від поганих, і тому довіряємось кожному зустрічному.
Невинність втрачають лише раз, і втрачати її слід так, щоб не шкодувати потім про втрачені можливості.
Коли надивишся всякого, душа черствіє.
— Це жахливо складно — не вірити собі, бо ми всі здаємося шалено розумними.
Не вір, що сонце ясно,
Що зірки - рій вогнів,
Що правда брехати не владна,
Але вір любові моїй.
- Ти невірний.
— О, я вірний... Їм.
- Кому? Цим так званим богам?
- Людям, Люцифер. Людям.
— То ти готовий померти заради купки тарганів? Чому?
— Тому що батько мав рацію — вони кращі за нас.
- Вони зламані, браковані недоноски!
— У них є вади, але вони намагаються... Стати краще... Прощати... А ти бачив би їх«М'ятного Носорога»!