Вона думала про те, що сказав їй старший Зборовський:«Востаннє». Але вона у це не вірила. Не буває«останнього разу» для страждань, а надія — лише хитрощі Господа, які допомагають людям виносити все нові і нові страждання.
Я любив правду... А де вона?... Усюди одне лицемірство чи щонайменше шарлатанство, навіть у найчесніших, навіть у найбільших! Ні, людина не може довіритися людині.
Коли ми довіряємо людині, ми даємо їй у руки ніж. І йому вже вирішувати захистити тебе ним, або знищити
Залишати те, що ще можна захищати, завжди неприємно.
Але якщо почуєш, що весною часом
За новим, за примарним щастям у гонитві
Я серце своє не тобі, а другий
Схвильовано раптом простягнув на долоні, Нехай сльози не бризнуть, не здригнуться вії,
Колючою холодом не стисне лихо!
Не вір! От такого не може статися!
Ти чуєш? Такому не бути ніколи!
Не говори нічого понад те, у що ти віриш.
Як я можу вірити в Бога, якщо буквально минулого тижня мені закрутило мову під валик електричної машинки?
Кохання живе лише довірою.
Переймайся думкою, що ці чужі образи не владні над тобою; тільки Віра у їхню ворожу могутність може зробити їх справді ворожими тобі.