— Не знаю, не знаю... Але якщо ні, то він скоро це зробить... Він працює в доці, завтра повертається... На ці гроші ми могли б поїхати подалі.
- Далеко? Джеймспорт? Бенло? Ти ніколи не виїжджала звідси далі, ніж на п'ятдесят миль! Думаєш, йому потрібно багато часу, щоб знайти вас?! Ми живемо у чоловічому світі, Долорес!
- Можливо я помиляюсь?
— А якщо ні? Чоловіки помирають кожен день. Один із них, можливо, помирає зараз, доки ти сидиш тут. Вмирають, і залишають дружинам ВСІ ГРОШІ. Я знаю... Іноді вони їдуть додому від коханки, і вони несподівано відмовляють гальма. Нещасний випадок... найкращий друг нещасної жінки...

Чи ми маємо рацію, журналісти, вважаючи законною своєю справою заглядати в душу людську і сидіти, перечікуючи ці сльози, тримаючи напоготові блокнот і ручку, у твердій впевненості, що немає іншого виходу, — робота, мовляв, така, доля така...

Завжди залишайтеся оптимістами. Потрібно бути професіоналом і працювати так, як ви можете. Тяжка праця є ключем до успіху.

Я зовсім не давлю на жалість -
Само натиснулося...

- Ти віруючий?
— Намагаюся бути віруючим, але це не завжди так просто, і так, це чудово допомагає день у день.

Секрет успішного виховання лежить у повазі до учня.

Чарівники не вірять у богів. Приблизно так, як більшість людей не бачать необхідності вірити, скажімо, в столи. Люди знають, що столи існують, знають, що існування це виправдане і столи займають певне місце в добре організованому всесвіті. Люди просто не бачать жодної потреби в тому, щоб ходити кругами і примовляти:«О, великий стіл, без тебе я — ніщо».

... віра передбачає існування такого, чого не видно, а ти робиш зусилля і ставиш це невидиме і невідчутне на найголовніше місце, і відмовляєшся від видимих ​​речей на користь невидимих.

«Знаєте, Зара, найдивніше в страху те, що ми намагаємося позбутися хаосу за допомогою хаосу. Опинившись у розпачі, ми не
відступаємо, а продовжуємо рухатися вперед з ще більшою швидкістю. Ми будуємо своє життя на тому місці, де інші розбилися об стіну. Що ближче до цієї стіни ми самі, то більше сподіваємося пройти крізь неї. Чим вона ближча, тим вперто ми віримо, що прийдуть найнеймовірніші рішення і чудовим чином врятують ситуацію, тоді як ті, хто спостерігає за нами збоку, чекають на удар».

У шахах, де фігури нерівноцінні і де їм присвоєно найрізноманітніші й химерні ходи, складність (як це нерідко буває) помилково сприймається за глибину. Тим часом тут вирішує увагу. Варто йому ослабнути, і ви чините помилку, яка призводить до прорахунку або поразки. А оскільки шахові ходи не тільки різноманітні, а й багатозначні, то шанси на помилку відповідно зростають, і в дев'яти випадках із десяти виграє не більш здатний, а більш зосереджений гравець. Інша справа шашки, де допускається лише хід з незначними варіантами; тут шансів на недогляд куди менше, увага не відіграє особливої ролі та успіхзалежить головним чином сметливості. Уявімо для ясності партію в шашки, де залишилися лише чотири дамки і, отже, ні про який недогляд не може бути й мови. Очевидно, тут (за рівних сил) перемога залежить від вдалого ходу, від несподіваного і дотепного рішення. За відсутністю інших можливостей, аналітик намагається проникнути в думки супротивника, ставить себе на його місце і нерідко з одного погляду помічає ту єдину (і подекуди просту) комбінацію, яка може залучити його в прорахунок або збити з пантелику.