Читання зробило Дон Кіхота лицарем, а віра в прочитане зробила його божевільним.

Найгірший із злочинів — віроломство. Немає  нічого огиднішого, ніж зламати віру — чи в Бога, чи в того, кого вважав другом і любив, кому довіряв.

Для деяких зобов'язань як віра: вибрати відданість іншій людині чи незбагненний ідеал. Але для мене зобов'язання мають темну сторону. Темний шлях, який завжди ставить питання:«Як далеко я зайду?»

— Ти визнаєш, що збрехала і просиш тобі вірити?
- Так.
- Добре.

- Ти сказав прекрасну промову, що віриш у рівні права для жінок компанії, але коли доходить до справи, ти нас не слухаєш. Ти не довіряєш жінкам? Томас, це була лише одна жінка, може пора її забути?
- Забути кого?

І вона  все твердила собі: все мине, час зцілює рани, але не вірила в це.

Я не знаю більшого щастя для композитора, ніж написати просту пісню, яка за п'ятдесят років стане народною, а ім'я її творця тим часом буде забуте.

Успіх – це коли справджуються мрії нашої юності.

— Його можуть бачити лише мертві? І мільярди людей знаходять у цьому сенс?
— Такою є природа віри.

- Ти з цих? Невіруючих?
— Чи не вірують у підроблені святі реліквії, які впарюють простодушним невігласам у всьому світі? О так. Я із таких. І мене не цікавлять ні пояси Богородиці ; ні волосся з відрубаної голови Хрестителя; ні дощечка з ковчега Ноя...