Людина слабка, людина любить себе, вона не любить слухати інших, але обожнює, коли слухають її...

Звісно, ​​зараз не рік спокійного сонця. Дози радіації нешкідливі.

Світло вважає, що він найшвидший, але він помиляється: неважливо, як швидко летить світло — темрява вже на місці і чекає на нього.

До ночі ми всі відчуваємо смуток.

Щастя збільшується через те, що їм ділишся з іншими. Немов сам збагачуєшся тим добром, яке робиш, ніби береш участь у доставленій тобою радості.

Однак, як це часто трапляється в житті, людина будує плани, а хтось там зверху вирішує, що ці плани їй не подобаються.

Подумавши, я бачу ще одну просту мораль цієї історії: якщо ви мертві, то ви мертві.

І ще одна мораль відкрилася мені тепер: кохайтеся, коли можете. Це вам на користь.

Відклавши скорботу про те, чого у вас немає, навчимося віддячувати за те, що є.

— Детектив.

— Юрисконсульт.

— Мудак.

— Говнюк.

— На цьому я піду.

Ніколи не дозволяйте своїм друзям пов'язувати вас із слідами.