Ти знаєш, що в нього найблакитніші очі, які я тільки бачила у своєму житті? Знаєш, звісно...

Його очі такого ж невизначеного відтінку, як міське небо у дощову погоду. Коли він сміється, в них мерехтять підступні іскорки.

Не можна постійно жити у страху. Іноді треба повірити та ризикнути.

Чемність і спокій прикрашають королеву.

— Так... Умила вона  тебе!
— Подумаєш, теж мені постать!
— Фігури може бути й немає, а характер очевидний.

Росія не перетворилася, не сталося того, про що мріяли російські люди кількох поколінь ГУЛАГу.

— Батько якось сказав:«мудрий цар не шанує війну».
— Але ж бути готовим до неї зобов'язаний.

— Це погана ідея...
— Не буває«поганих» ідей, бувають лише погано реалізовані чудові ідеї!

Я відмовляюся обмежувати спектр моїх відчуттів; змирись з цим чи йди, вибір за тобою, але я не збираюся змінюватися.

... хочеш ти щастя собі... Ну, воно скоро не дається... Його, як гриб у лісі, пошукати треба, треба над ним спину поламати... та й знайшовши, — дивись, чи не поганка?