Одним дано дуже багато, а іншим зовсім мало. У світі панує несправедливість, і благами вона  обдаровує лише небагатьох, а ось горе відміряє щедрою рукою.

Немає такої комбінації подій, для якої людський розум не міг би підібрати пояснення.

Кидаючи равлика в море, ти втручаєшся в долю живої істоти. Примушуєш почати нове життя.

Навіщо відкладати на чорний день, якщо світла білого не видно.

У цьому темному світі вважай істинним лише духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.

- Хто такий?
— Що за дурне запитання ти ставиш? Я той, хто є, той, ким я був і той, ким завжди буду!

Поцілунок - щось більше, ніж перший чуттєвий контакт двох тіл; це вихід двох закоханих душ.

Ми не маємо права знати, що було б, але ми можемо змінити майбутнє.

- Ні. Під час. Як. Завжди.
Адріан оглянув Ліссу і перевів погляд на Крістіана, що розвалився на ліжку.
- Ха! — Він увійшов усередину. — Отож, як ти маєш намір вирішити свою сімейну проблему. Купа маленьких Драгомірів. Хороша ідея.
Крістіан підвівся і підійшов до нього.
- Саме. Ти завадив здійсненню офіційного завдання Ради.

- Ти намагався мене поцілувати.
- Ні, зовсім ні.
- Тоді що ти намагався зробити? Вдарити мене головою?
— Гаразд, може, я й намагався поцілувати тебе.