— А як це померти? Ось ти кажеш — смерть. Що це, якесь почуття?

— Так. Для тих, хто залишився жити, так. І дуже неприємне.

Там, де всі горбаті, стрункість стає потворністю.

Нехай на собі не випробували ми
Любові чарівний чад,

Але в двадцять років вже обстріляні

Ми у тяжких, згубних боях.

І вже добре вміємо ми

Стояти на лінії вогню.

Якщо чоловік і жінка згрішили, нехай віддаляються в пустелю і там люблять чи ненавидять один одного. Треба затаврувати і того, й іншого. Якщо хочете, позначте клеймом обох, але ж не можна карати одну, залишивши іншому свободу. Не можна, щоб був один закон для чоловіків, а інший для жінок.

Сперечайтеся, помиляйтеся, помиляйтеся, але, заради бога, розмірковуйте, і хоч криво, та самі.

Я й не підозрювала, що в мене сумний вигляд. Я думаю, це тому, що я одна, все одна, з усім моїм добром, з усім моїм злом. Нема кому простягнути руку. Хто підходить до мене, того не треба; а кого б хотіла... той іде повз.

Те, що для одного – безрозсудна пристрасть, для іншого – просто дружина.

— Якщо не подобається, то можна повернути.

— Прекрасно. Мені не подобається.

— Звикнеш.

Fool me once, fool me twice.

Are you death or paradise?

Now you'll never see me cry

There's just no time to die

Добрі і лагідні недовго пручаються і хоч зовсім не дуже відкриваються, але від розмови ухилитися ніяк не вміють: відповідають скупо, але відповідають, і чим далі, тим більше, тільки самі не втомлюйтеся, якщо вам треба.