Ти все бачиш. І все розумієш. Добре бути тихонею.

І карлик, піднявшись на плечі велетня, бачить далі його.

— Не йди далеко, кохання моє! — крикнув Рей.

— Звичайно.

" Кохання моє", — сказав він. Просто звернення. Два слова, що не означають нічого.

Паспорт людини — це його нещастя, бо людині завжди має бути вісімнадцять, а паспорт лише нагадує, що ти можеш жити як вісімнадцятирічна.

— У тебе такі довгі пальці. Ти піаністка?

— Ні. Я просто часто пробірки мою.

Обіцяю зберігати залишки нашого з тобою колишнього ніжного дбайливо.

Переставайте ґвалтувати свій великий організм. Досить уперто качати живіт, візьміться за сіру речовину. Не тільки м'язами можна прагнути кращого, купіть собі, сука, томик Тютчева.

Вічний вибір. Іноді ти робиш його так швидко, що не розумієш серйозності наслідків. Але потім все стає очевидним — великі червоні плями, на кшталт дорожніх знаків на пройденому шляху.

– Про тебе складуть тисячі пісень.

— Сумних?

— Вони найкращі.

— У мене є пиво!

— А в мене грудне молоко в пляшечках!

— Чому б нам не розпочати з пива?