Не покидай, не покидай мене, я згорятиму.
Буду весь час проживати день, коли ти пішов. Якщо не обернешся і не подивишся,
Я згорятиму наче тріска... Я взула свої черевики, прийди та зав'яжи шнурки.

Іноді подорож у пошуках істини заводить нас туди, куди ми зовсім не очікували потрапити.

Відповідайте завжди тільки добром, тільки так можна зробити цей світ кращим. Відповідайте добром чи не відповідайте ніяк. Якщо ви відповідаєте злом на зло, то зла стає більше.

Найбільше ми боїмося не своєї невідповідності, найбільше ми боїмося своєї непомірної сили. Нас лякає наш блиск, а не наш морок. Бути маленьким та скромним – не найблагородніша роль. Незначність нікого не надихає, навіть якщо вона  зручна оточуючим. Ми хочемо блищати та сяяти. Не тільки деякі з нас, але й кожен. А навчившись сяяти, ми несвідомо спонукаємо всіх оточуючих. Коли ми звільняємось від своїх страхів, ми автоматично звільняємо інших...

До економії часу зводиться зрештою вся економія.

Якщо дме штормовий вітер, немає  сенсу плисти проти течії.

Щоправда, приховує брехню. А є правда, яка здається настільки неймовірною, що виглядає брехнею. Брехня накопичується, росте, і ми зрештою запитуємо себе, чи немає  в ній частки правди…

Кейсі, мені складно це сказати, у мене все виходить не так. Я багато думав і дещо зрозумів, Кейсі. Справа в тому, що, прокинувшись сьогодні вранці і побачивши у вікні сонце, я одразу подумав про тебе. Кейсі, ти не повинна ховатись у клініці, ти маєш вийти звідти. Кейсі, мені все одно, що ти вважаєш себе дивною; коли я поряд з тобою, мені хочеться співати, ти чудова. Останні кілька тижнів я поводився як ідіот, а зараз мені хочеться бути поряд з тобою і сказати тобі, яка ти красива, і сунути тобі руку в труси... Ні, Боже... і... і я люблю тебе!

Хіба це не мрія, коли платять за те, що ти любиш робити?

— Вас, мабуть, дивує, чому я в кайданках?
— Я щойно з люкса, де гість лежав у ванні, повній майонезу, в собачому нашийнику...