— Їсти твою матір. Ось ти можеш відрізнити таджик від узбека?
— Можу, а чого не відрізнити. Узбеки вони з Єревану, таджики з Дагестану.
- Котельников ти знаєш, одного разу я візьму пістолет ввійду в магазин і перестріляю там людина 20, а потім застрелюсь. А коли в тебе будуть свідчення:«Що саме зробило Володимира Сергійовича Яковлєва таким?», ти вже, будь ласка, не забудь розповісти їм про це.
Між генієм і божевільним та подібність, що обидва живуть зовсім в іншому світі, ніж решта людей.
Немає кращого способу виглядати розумніше, ніж заглянути в кінець.
Пані та панове! Ми покажемо вам традиційне шоу Дикого Заходу, ви про нього чули. Воно називається " пограбування ". Зберігайте спокій і все пройде добре.
Я ніяк не можу зрозуміти, чи це колосальний комплімент, чи смертельна образа.
Я виріс у багатій родині. Мої батьки начіпляли на мене комірці, виховували мене, привчаючи до того, що навколо має бути прислуга, вчили мистецтву наказувати. Однак, коли я став дорослим і озирнувся довкола, не сподобалися мені люди мого класу, не сподобалося мені наказувати і мати прислугу. І я покинув свій клас і став до лав незаможних.
Людина, шлях якої сповнений небезпек, має жити без кохання. І справа тут не в тому, щоб оберігати свою душу від зайвих ран — зовсім ні. Той, хто не наважується любити з боягузтва чи самолюбства, гідний зневаги.
Справа в іншому: не можна допускати, щоб тебе покохав хтось інший. Тому що людина, чия карма огорнута грозовими хмарами, навряд чи доживе до мирної смерті. Він загине, і та, хто віддала йому свою душу, залишиться на світі сама. Якою б героїчною не була б твоя смерть, ти все одно виявишся зрадником, причому зрадиш найдорожчу істоту на світі. Висновок очевидний: нікого не пускай у своєсерце і тим більше не вторгайся в чуже. Тоді, якщо ти загинеш, ніхто не буде вражений або навіть поранений горем. Ти підеш легко і безжурно, як іде за горизонт хмара.
- Мені спекотно. У мене ніби шкіра горить.
- Правда? У мене ніколи такого не було. Мабуть, вовки влаштовані інакше.