Ти слабий не тому, що не можеш читати. А тому, що боїшся, що люди побачать твою слабкість. Ти дозволяєш сорому вирішувати за тебе, хто ти такий.

Глибоко у нашій свідомості живе невгамовна жага конфлікту. Ви б'єтеся не так зі мною, як з людською природою.

Доводиться визнати, що ми самотні на цій планеті, кожен із нас зовсім самотній, і чим швидше ми це визнаємо, тим краще для нас.

Іржаві, напівзабуті страхи є в будь-якої людини, і люди змушені повертатися до цих спогадів, ворушити їх, навіть якщо рана при цьому починає знову хворіти, немов потворні та смердючі гнили зуби в чорних коронках запалених нервів; зуби з хворим корінням. Залишається це в забутих, шкідливих підвалах пам'яті: якщо Бог  — добро, то Він спить десь у найміцніших снах.

Клянуся, я чесно ненавидів!
Присягаюсь, я щиро любив!

Хіба ти забув, що я роздаю компліменти не частіше ніж один раз на рік? Ти, як білочка, мусиш збирати крихти моїх добрих слів, щоб вони гріли тебе довгими саркастичними місяцями.

Ніхто нікого не кидає, просто хтось іде вперед. Той, хто відстав, вважає, що його покинули.

Не можеш позбутися бридкої погані — витісни її якою-небудь поганою приємніше.

Знаєш, наша прихильність до людини може походити із трьох зон. З голови, із серця та з низу живота. Ти його... звідки любиш?

... Чоловік – найбільш просунута істота…
Жінка – найвищий з ідеалів…
Він – мозок. Вона  – серце…
Мозок дає світло, серце – кохання.
Світло запліднює, кохання воскрешає.
Він сильний розумом. Вона  – сльозами.
Розум переконує. Сльози вражають...
Чоловік здатний до всього героїчного.
Жінка – передусім до мучеництва.
Героїзм прославляє.
Мучеництво звеличує…
Він – код. Вона  євангелія.
Код виправляє, євангеліє удосконалює…
Він думає, що вона  мріє.
Думати – значить мати в черепі звивину.
Мріяти означає мати ореол над головою.
Чоловік – орел, який літає.
Жінка – соловей, який співає.
Літати, щоб панувати над простором.
Співати, щоб завоювати душу.
І нарешті! Він – там, де закінчується земля.
Вона  – там, де починається небо.