За жінок! Жити з ними не можна і вбити їх не можна, сказавши сусідам, що вони поїхали до Атлантик-Сіті танцювати стриптиз.
Лінь подібна до іржі: вона роз'їдає швидше, ніж часте вживання зношує.
Коли нічого немає, і втрачати нічого.
Я констатував факт. Факт при цьому верещав і виривався, але я його таки констатував.
Не можна довіряти людині, якій нема чого втрачати.
Люб'язні дами, якщо здорово зважити порядок речей, дуже легко переконатися, більшість жінок взагалі природою, звичаями і законами підпорядкована чоловікам і має керуватися і керуватися їх благоусмотрением; тому кожній з них, яка бажає здобути мир, втіху і спокій у того чоловіка, до якого вона близька, належить бути смиренною, терплячою і слухняною і насамперед чесною; у цьому вищий і переважний скарб будь-якої розумної жінки.
— Для мене краса не така важлива, як духовний зв'язок з людиною.
- З людиною добре, а якщо вона жаба? Тоді у вас буде душевний зв'язок із жабою.
Для мене схвалювати означає любити. На слабше почуття я нездатна.
Вони познайомились із ним ще в університеті. І були друзями, чи вважалися такими. Оскільки у Кирила в принципі не було друзів, то з урахуванням застережень його стосунки з Іллею справді можна було б назвати дружніми. Так чи інакше, але це були особливі відносини, які з часом ставали дедалі більш непростими.
Навколишнім Ілля та Кирило здавалися дуже схожими один на одного. Деякі навіть серйозно стверджували, що вони – брати. Обидва відрізнялися розумом, хваткою та жорсткістю. Щось дивно спільне було в їхньому способі приймати рішення, в їх вчинках, способі думок. Вони захоплювалися тими самими проблемами, читали одні й самі книги, мали спільні справита загальні«правила гри».
Кирило, як робот, позбавлений будь-якої людяності, не розумів, що таке щирість і відвертість. Він ці поняття були синонімом«слабкості». Ілля думав інакше. Щоб бути відкритим і щирим, Іллі були потрібні величезні зусилля. Тож подібні прояви людської натури він вважав проявами сили, а чи не слабкості.
Втім, все це Ілля зрозумів надто пізно
Якось, коли він був дитиною, згасла електрика, і його мати відшукала і запалила останню свічку. Ця коротка година, поки горіла свічка, була годиною чудових відкриттів: світ змінився, простір перестав бути величезним і затишно зімкнувся навколо них. Мати і син сиділи вдвох, дивно перетворені, щиро бажаючи, щоб електрика не включалася якнайдовше.