Нам кінець — клич бога!

— Ти ж для когось одягнув цю сорочку?
— Для МОЗ. Голих онкологів вони не схвалюють.

Ваші скарги на істеричку-погоду розумію, сама є жертвою клімаксу нашої планети. Тут у травні падав сніг, потім була спека, потім настали холоди, потім все це відбувалося протягом дня.

— Слухай, тобі все одно кого бісити, га?
- Абсолютно!

Потворність - це те, що росте всередині: підлість, жорстокість.

Кохання - це аскеза, ніжність і жертва. Все інше коханням не є і лише пакується з нею в один пакетик для опошлення торгової марки.

— Маріне, коли ця бодяга скінчиться, поїхали до мене снідати.
- О! На сніданок мене ще ніколи не запрошували, зазвичай звуть вечеряти.
— Ну от бачите, отже, у нас з вами починається новаторство.
— Я знаю, що справляю враження жінки, з якою можна почати за вечерею, за обідом, навіть за сніданком.
— Ну, зараз ви скажете, що ви не така?
— Ні, не скажу, та й снідати не поїду. Я вже своє поснідала.
- Чи не зарано?
— Мій недавній чоловік відбив у мене будь-яке полювання на їжу в будь-який час доби.
— Маріне, заради вас я готовий включитися в будь-яке голодування.

— А що таке«звичні рамки»? — поблажливо поцікавилася Кара. — Колись навіть лампочку вважали дивом, а тепер вони світять у кожній хаті. Тисячу років тому вас спалили б тільки за окуляри на вашому носі.
— Але є непорушні речі, — пробурмотів професор, — устрій…
— Непорушних речей немає. Є чи забуті, чи нові. І коли ми стикаємося з ними, треба уважніше придивитися до них. Цілком можливо, що ваше таємниче щось живе за звичними законами просто виглядає по-іншому.

Шалено важко любити когось, крім себе. Навіть в іншому ми нерідко любимо себе – свої насолоди, свій комфорт чи зручність. Кохання – це стан, яке залишається за вирахуванням пристрасності. Якщо за вирахуванням пристрасності нічого не залишається, у вічність таке почуття не переходить.

Хіба ви не знаєте, що багатий чоловік — те саме, що й приваблива дівчина? Ви не одружуєтеся з дівчиною, тільки тому що вона симпатична, але, чорт забирай, хіба це не приємне доповнення?