Мило, ми що, перенеслися в паралельний вимір, в якому мені не насрати, що ти говориш і робиш?

Немає серед нас невинних. Просто деякі не мають  шансу нашкодити.

З примітивної точки зору справжня, незаперечна, рішуче нічим (мучеництвом, самопожертвою заради іншої людини) істина, що не спотворюється ззовні, — лише фізичний біль. Дивно, що головним богом у найдавніших релігіях був бог  болю (можливо, він став їм лише пізніших). Кожному хворому – свого домашнього бога, легеневому хворому – бога задухи.

Виходило, що жорстоким потрібно; найсимпатичніші люди жорстокі стосовно самих себе.

Якщо ти будеш після кожної зради розлучатись, то в тебе буде сорок чоловіків, доню.

Єдиний спосіб дізнатися, чим володієш, – поділитися з іншими.

Я знаю, що був дурнем, божевільним, повіривши, що мармур може ожити, сніг — випромінювати тепло. Але що ж робити: коли любиш, так легко повірити у любов у відповідь!

У нас прийнято говорити про«таємні» вади. Але таємних вад не буває. Вони позначаються в лініях рота, в тяжких століттях, навіть у формі рук.

Жінки, як правило, набагато ретельніше вибирають для себе нічну сорочку, ніж чоловіка.

Так знаходжу тобі, що так довго шукала. Ні, ти не принц на білому коні. Ти моє справжнє. Реальне, близьке, рідне. І неважливо, принц ти чи король, є у тебе кінь чи ні. Важливо, що ти тут. Зі мною. І такий свій… Це не пафос. Це те, що завжди хотіла вимовити на сьогодні. У кожної жінки прибережені слова героя її справжнього. Щасливого сьогодення. Потрібно його лише дочекатися. Я дочекалась…