Два тижні, ось і все, що ми мали. Два тижні, щоб закохатися в тебе по вуха. А тепер ми розлучаємося на рік, але що нам рік розлуки, якщо ми мали ці два тижні.

- Мені шкода, що я зробила тебе нещасним.
- Не варто шкодувати про це. Краще пам'ятай, що ти подарувала мені стільки щастя. Ось чого боляче. Стільки щастя...

Хто нині не гнеться,
Ні до чого не доб'ється.

Сім годин над океаном здалися мені вічністю. Занадто мало цікавого у просторі як такому.

Коли я говорю про себе, і коли він говорить про мене, ми всі говоримо про мене.

Перша фраза найвірніша.

Світом править не таємна ложа, а явна лажа.

Перестань мені снитися - не про це тебе просив.
Ти позбавляєш мене залишків останніх сил.
І рідне обличчя коригається і дробиться:
Дияволице, кінчай мені снитися.

Я давно засвоїла урок: якщо тебе не любить чоловік твого життя, найкраща помста – добре виглядати.

Захід сонця. Притушене світло. Вікно. Чорнильниця. І люди. Тут так багато, багато їх. Весь вік  шумить навколо, росте і шириться. Але ти живеш у мені. І немає інших.