Якщо ви боїтеся, що ситуація може погіршитися, якщо сидіти склавши руки, — ці побоювання підштовхнуть вас до дій. Але немає нічого хорошого в тому, що страх сковує вас по руках та ногах.

— Хлоя, не треба курити, це шкідливо!

— Так? Вмирати, млинець, теж шкідливо, але це нікого не зупиняє!

— Сьогодні б ти його все одно не отримала, навіть якби дуже захотіла, — відповіла Корольова. — Правило у мене тверде: варення на завтра! І тільки на завтра!

— Але ж завтра колись буде сьогодні!

— Ні ніколи! _ Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися ранком і сказати:«Ну, ось, зараз, нарешті, завтра»?

— Нічого не розумію, — сказала Аліса. — Все це так заплутано!

— Просто ти не звикла жити у зворотній бік, — добродушно пояснила

Корольова. — Спочатку у всіх трохи паморочиться в голові…

Вбивають одного — це вбивство. Вбивають мільйони — це історія.

Тебе тримає саме кохання, а не людина, яка випадково носить її ім'я. Ти засліплений грою уяви, хіба можеш ти судити та оцінювати? Кохання не знає ні міри, ні ціни.

Безумство — це багаторазове повторення однієї й тієї ж дії в очікуванні різних результатів.

Людина, як і в вищих тварин, виховання є органічним продовженням спадковості. Тільки з допомогою виховних навіювання людина опановує своїми органами і здібностями, елементарними і загальними знаннями, поширеними у середовищі.

— Доброго дня, леді, ви подруги?

— Наші діти в одному класі.

— У мене до вас запитання: усі ці люди що, дурні?

— Що? (Вибачте?)

— Всі ці люди, перед якими ви влізли, — дурні?

— Ні.

— Виходить, хамка тут ви.

— У мене діти в машині.

– А в мене пиріг у духовці, у нього закінчується парковка, у неї ділова зустріч … У нас у всіх мало часу.

—...

— Ідіть у кінець черги. І не смійте спекулювати на дітях соромно.

Болісно чекати, якщо ти знаєш, що треба робити далі.

— Вгадайте, що сталося?

— Ти йшов коридором, натрапив на міжпросторовий портал, який перекинув тебе на п'ять тисяч років у майбутнє, в якому, користуюся перевагою та технологією, ти побудував машину часу, а зараз повернувся, щоб взяти нас із собою у сім тисяч десятий рік, де на роботу в мислинарій нас возитимуть телепатично керовані дельфіни, що літають?

— Ні!

— Оу..

— Пенні мене поцілувала!

— І кому б таке спало на думку...