Я був готовий віддати своє життя цілком, але не міг розмінювати його на дрібниці.

Природа літературного успіху – цікава тема. Як багато в ній доданків: особистість художника, характер його обдарування, зовнішні обставини життя, культурний рівень сучасників, мода, випадковість.

Буває, що сама себе не можеш зрозуміти, а натикаєшся на якусь книжку — і вона все розставляє на місця, зриває пломби з душі.

Жінки, вони як цигарки. Вбивають. Спочатку, начебто навіть є задоволення, але потім воно тьмяніє і залишається тільки шкідлива звичка, не більше. Залежність. Так, звичайно, краще покинути. Зовсім. Шкідливо. І жінок, і сигарети. Але я, як і раніше, люблю. Курити.

І ось я стою на трапі і виглядаю франтом у твоєму пальті. І все чудово: я збираюся зійти. Рішуче. Без вагань. Мене зупинило не те, що я побачив, Максе, далеко не це, ти розумієш, а те, чого я не побачив. У цьому величезному місті було все, крім краю. Його не було. Я так і не побачив, куди все йде і де все кінчається.

Найцікавіше, що насправді ми розуміємо набагато більше, ніж нам здається.

Намагаючись, щоб їй було тепло, він зігрів, як бачите, і своє серце.

Нікому з тих, хто живе зараз, і жили до нас, не вдалося уникнути помилок.

Історія кохання. Ні більше, ні менше.

Як уночі ми цілувалися,

Від людей ми сховалися;

А від зірочок небесних

наших ласок і не таїли.