Звуки умертвивши, Музику я роз'явив, як труп.

Яке дитинство! — Скажете ви; але в тому—то і краса любові ; вона  перетворює нас на дітей, дарує золоті сни як іграшки ; і розбивати ці іграшки в хвилину досади приносить чимало задоволення; особливо коли ми сподіваємося отримати інші.

Людина часто не спить через тих, хто зараз сам спить солодким сном.

Розсудливість у промовах важливіша за красномовство.

Закоханість не можна поділити з іншою людиною. Вона  ніколи не буває взаємним почуттям, тому що на цьому етапі немає суб'єкта, здатного його розділити.

Закоханість – це безумство. Ми нічого не отримуємо натомість, і це неминуче. З точки зору медицини ми маємо всю симптоматику картини божевілля, що супроводжується елементами марення та маніакальної екзальтації.
Кохання, навпаки, — супердорогою продукт симбіозу розуму і почуттів. Він більш довговічний та стійкий. Проте зберегти кохання — тяжка праця.

І стаканчики були порожні, і фляга була порожня, і в грудях було якось порожньо, наче вирізали звідти щось велике та звичне. Чи то пухлина. Чи то серце...

Такий народ ці дорослі. Не варто на них гніватися. Діти мають бути дуже поблажливими до дорослих.

Як це добре — вчасно померти!

Немає нічого непохитного. Усі можна зруйнувати. Башти, що дістають до небес, Будинки, багатства яких може позаздрити будь—яка імперія, сяючі серафими, що колись користуються довірою Бога. Навіть сім'ї, які мали тебе любити. У світі немає  нічого постійного, окрім змін.

Проблема в тому, що цей світ набагато складніший, ніж нам здається. Ніхто з нас не може сприймати його цілісно, ​​зазвичай ми оперуємо його досить урізаною моделлю, що склалася у свідомості. Поглянь. — Борис обвів рукою довкола. — Сонце, дерева, блакитне небо. Діти їдять морозиво, співають птахи. Просто ідилія. Але це лише частина цілого. І якщо ми з тобою зараз чогось не сприймаємо, то це не означає, що його немає.