Людина, яка була безперечним улюбленцем своєї матері, через все своє життя проносить почуття переможця та впевненості в удачу, які нерідко призводять до дійсного успіху.

...Ця річка бігла і бігла, бігла, не зупиняючись, і все-таки залишалася тут, на місці, завжди і в усі часи була та сама й кожну секунду інша, нова!

Навіть на самому дні бувають ями, в які можна впасти.

[Скелліг з'їв жука]
— Фу!..
— А ти колись пробував павукові лапки?
- Ні...
- Ось. Значить, ти не можеш судити.

Ти легко можеш зрозуміти, що ціпки та каміння можуть зламати тобі кістки, але їх можна зростити, а слова вони дійсно ранять твою душу.

Жінка завжди прагне стати такою, якою її хочуть бачити.

Усім рано чи пізно доводиться залишати когось позаду.

…А дива трапляються. З кожним з нас вони трапляються, можна сказати, щодня. Маленькі, крихітні та буденні чудеса. Але ми їх не бачимо. І тим більше не дякуємо за них. Адже у кожного дива, не важливо, що це – хороша погода або смачна вечеря, є автор, який напевно був би дуже радий, якби ми у відповідь на його турботу просто сказали таке коротке, але одне з найважливіших і найдорожчих слів у світі - просте "дякую". І наскільки частіше траплялися б з нами чудеса, якби ми не втомлювалися за них дякувати!

Я можу дати вам тільки одну пораду: не починайте вчити грецьку.

У той момент, коли ви перестаєте вчитися, гадаю, ви вмираєте.