Олег Рой. Амальгама щастя
Нікому не дано проникнути в душі тих, хто поруч, і ми можемо відповідати за чистоту лише своїх, а не чужих помислів.
Нікому не дано проникнути в душі тих, хто поруч, і ми можемо відповідати за чистоту лише своїх, а не чужих помислів.
— Як ти справляєшся з цим?
Фінник дивиться на мене з недовірою.
- Я не впораюся, Кітніссе! Абсолютно. Щоранку я висмикую себе з кошмарів і бачу, що в реальному світі нічого не змінилося. — Щось у виразі мого обличчя змушує його замовкнути.
— Краще не піддаватися цьому. Зібрати себе наново вдесятеро складніше, ніж розсипатися на шматки.
Батько дратів його, він був колекціонер всього. Збирав трубки, тростини, колоди карт, монети, біноклі, складані ножічки, чорнильниці... Якось навіть замахнувся було на кошики для парасольок, але мама це запобігла, бо в хаті вже було не повернутись.
…людство дорослішає, граючи у все більш дорослі іграшки.
Ой ви, коні бурі-сиві,
Добрі коні златогриві!
Я вас, друзі, не пестив.
Та який вас біса вкрав?
Щоб пропасти йому, собаці!
Щоб здохнути в байраку!
Щоб йому на тому світі
провалитися на мосту!
Ви не маєте бажання посміхатися? Що ж у такому разі можна вам запропонувати? Дві речі. По-перше, змусіть себе усміхатися. Якщо ви на самоті, насвистуйте або муркотіть якусь мелодію чи пісню. Робіть так, начебто ви вже були щасливі, і це приведе вас на щастя.
Жаль, королівство обмаль, розгулятися мені ніде! Нічого, я посварюсь із сусідами, це я вмію.
Це так бридко ненавидіти людину за зовнішністю, не знаючи її душі, не виношу таких людей.
Доброго ранку. Ходімо снідати, хихикало моє. Так, уночі був дощ, треба було погуляти під ним. А ходімо сьогодні? Вдвох, просто так, я скасую справи, чорт з ними. Зараз наздожену, зловлю і поцілую, знатимеш, як язик мені показувати. На добраніч, щастя моє. Я люблю тебе. Але за цими словами, простими, банальними, звичними стоїть значно більше, ніж за витонченістю віршів. За ними стоїмо ми, живі люди, часом смішні, часом трохи сумні, але завжди закохані один в одного до нерозривності душ, до тремтіння рук, до глибини очей, до єдності одного ковтка повітря на двох. І тому… Доброго ранку.