Це бачачи, хитрий спальник,

Колишній конюших начальник,

Каже собі під ніс:

Ні, стривай, молокосос!

Не завжди тобі трапиться

Так канальски відзначитися,

Я ті знову підведу,

Мій друже, під біду!

У пабах люди багато чого базікають. Найчастіше за них говорить віскі.

Іноді малодушність — єдиний вихід. До певного часу людина може терпіти, а потім буде рятуватися втечею, якщо тільки не знайде, кого б втекти замість себе.

Кохання, яке я відчувала до нього, була не більш ніж слабкою луною тієї, яку я впустила одного разу... і моє серце було далеко—далеко, блукаючи разом з моїм вітряним Ромео...

— А щасливі люди бувають?

— є багато людей, які прикидаються щасливими.

— Навіщо?

— просто їм соромно і страшно, але не вистачає духу в цьому зізнатися.

Мені здалося, що ці карі очі проникли мені в душу. У собаки були настільки осмислені, сповнені любові очі, що дивилися на мене так пильно й уважно, наче вони належали людині. Так—так, мені відразу здалося, що собака дивиться на мене з такою відвертою любов'ю та цікавістю, що я мало не розплакався!

Щоб жити і радіти, треба лише дві речі: по—перше, жити, а по—друге, радіти.

Є жінки, які мають по честі, не було ні друзів, ні коханців: друзі надто скоро ставали коханцями, коханці — друзями.

За будь—якою пороком завжди коштують гроші, тому що вади завжди добре продаються.

... щоб битися з кимось зовнішнім, потрібна разова мужність. Щоб жити і битися з самим собою – потрібна мужність рівна та постійна.