Дивне відчуття, коли насправді щось відбувається так, як ти собі це уявляв.

Ну мусить бути чоловік, створений спеціально для мене!

При навалі ворога кожен стає воїном.

Секрети завдають біль.

Вмирати не страшно. Страшно, коли випадаєш із реальності. Або, коли реальність викидає тебе.

— Ви по ній сумуєте, за тією ким були... яку вже не пам'ятаєте?

— Це як нудьгувати суходолом, коли запливаєш далеко в море. Вона  під тобою глибоко, недосяжна. Ти пливеш над нею і не можеш торкнутися, але вона там.

Я теж хочу жити за себе, не за когось. Вигадати собі офігенний сенс життя і вірити в нього за власним бажанням.

Шляхетне«Я не хочу» не має гіршого ворога, ніж боягузливе, брехливе«От якби я захотів!..».

Ніщо так не шкодить спостереженням, як заготовлене наперед поняття про речі та людей: це сито для сортування перлин пропускає лише відомої величини та круглоти перли.

Вона стане такою, як я, як тисячі інших: жінкою, яка чекає на смерть, сама вже не знаючи, навіщо живе.