Дзвонить хлопець, щоб сказати, що він провалив іспит з алгебри.
Просто заради практики я говорю: Вбий себе. Жінка дзвонить і каже, що її діти погано поводяться.
Не втрачаючи темпу, я говорю їй: Вбий себе. Чоловік дзвонить, щоби сказати, що в нього не заводиться машина.
Вбий себе. Жінка дзвонить, щоб запитати, скільки починається останній кіносеанс.
Вбий себе.
Вона  питає:«Це 555-13-27? Це кінотеатр Мурхаус?
Я говорю: Вбий себе. Вбий себе. Вбий себе. Дівчина дзвонить і питає: "А вмирати дуже боляче?"
Ну, люба моя, говорю я їй, так, але продовжувати жити ще болючіше.

Щоб пробачити, потрібен розум і воля, а щоб помститися – лише ненависть.

Коли ми стикаємося з величчю, смирення природно народжується в нас. Що вже казати про те, коли велич нескінченна.

Напевно, чудово дивитись на океан і розуміти, що зможеш його намалювати.

— Коли ти станеш маршалом Франції, мій бідний Д'Артаньян.
— Чому я бідний?
— Тому що я так любила тебе, що ти ніколи мене не забудеш.

Якщо дівчина рівно дихає до героїв кіноекрану та ароматичних свічок, з нею, схоже, щось не так.

Моя душа відкрита – плюйте!
Моя душа – відстійник вашої брехні.
Не треба клятв, прошу, не інтригуйте,
Безперспективними стали міражі.

«Будинок» — це ж не господарство, не«спільне квартирування», як ти казав, навіть не діти.«Будинок» - це коли одне від одного нічого не приховують. Адже сьогодні у нас із тобою –«дім».

- О Боже! Ти налякав мене.
- Зроблю свій внесок у нічний дозор.
- Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене.
- Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний.
- Ти пив? І ти сумний – погане поєднання.
- Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно.
- Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.

Тільки вага на серці, від якої навіть заплакати не виходить.