З попелу і праху, з пилу і золи повстануть, ніби золотисті саламандри, старі роки, зелені роки, троянди насолодять повітря, сиве волосся стане чорним, зникне зморшки і складки, все і вся поверне назад і стане насінням, від смерті кинеться до свого, сонця будуть сходити на заході і занурюватися в заграву сходу, місяця будуть спадати з іншого кінця, все і вся уподібниться курчати, що ховається в яйце, кроликам, що пірнають в капелюх фокусника, все і вся пізнає нову смерть, смерть насіння, зе у пору, що передує зачаттю. І це буде зроблено одним лише рухом руки.

Своєю увагою оратор повинен обдаровувати всіх людей, що сидять в аудиторії.

Жінки не мають  друзів. Їх чи люблять, чи ні!

Ти тільки поглянь, вони ніби свіжі краплі роси, вкриті в долонях листя, даровані небесами, кружляють, ведуть хороводи, гойдаються і вислизають... Вони ніби справжні перли, іскряться, заливистим сміхом... Тільки б нам не позбутися... Цих зірочок на Землі.

- Ну, за що? [Хором]
- Давайте - за дідуся Шекспіра...
- В сенсі?
- Він писав: "Все добре, що добре закінчується".
— Тоді за мою бабусю Євдокію.
- В сенсі?
— Вона  казала:«Нічого, що будинок згорів, головне, що клопи перепочили».

…Сказати: у нескінченному просторі та часі все розвивається, удосконалюється, ускладнюється, диференціюється – це означає нічого не сказати. Все це слова без значення, бо в нескінченному немає  ні складного, ні простого, ні переда, ні заду, ні краще, ні гірше.

Коли я був молодший — дві дружини тому, 250 тисяч цигарок тому, три тисячі літрів спиртного.

Я вважаю, що на світі немає  таких дверей, які не під силу відчинити красі.

Але минуле завжди з нами, воно чекає, щоб перевернути сьогодення.

Пристойність пристойністю, але ще існує жіночий морг!