Не треба розділяти людей за різними ознаками, найбільше здивування — якось зрозуміти, що ця людина чимось схожа на тебе, що ви в чомусь однакові.

Дивися — безмежне море,

І, розгорнувши всі вітрила, корабель відпливає,

В'ється вимпел, корабель спрямувався вперед впевнено так,

Попереду корабля біжать ревниві хвилі,

Блиском піни живої вони оточують корабель.

Дуже часом заважає мені заснути

Хвилююча, як не поверни,

Відкрита мені раптово суть

Якоїсь немислимої херні.

Справа художника — спостерігати за тим, що відбувається, і вивчати, вивчати, вивчати.

Справжнє життя людини — те, про яке вона навіть не підозрює.

— Навіщо виховуєш мій терпець?

— Випробовувати терпіння!

— Зінаю…

За наші підозри ми розплачуємось тим, що знаходимо те, про що підозрювали.

— Прокинься, Наталі. Ти не бачиш, що сталося? У тебе було чудове життя, у мене — лайнове. Я ненавидів тебе за мужність. Я хотів опустити тебе, я хотів зробити тебе такою ж жалюгідною, як і я сам, що точно я й зробив. Як тобі таке прощай?

— Досить шкода.

Я вважаю, певна міра нарцисизму потрібна: це формує почуття власної гідності. Називайте як хочете: его, марнославством, але людині ці якості необхідні, щоб рухатися вперед. Важливо знати собі ціну та мати стійкі переконання.

День був сонячний і вітряний, такий день, коли можна зайти за ріг будинку, сховатись від вітру, притиснутися спиною до трішки зігрітої сонцем стіни та відчути всім серцем радість приходу весни та тепла… Стояти, жмуритися та посміхатися.