Джентльмени удачі. Василь Алібабаєвич Алібаба
— Шакав я паршивий, все краду і краду…
— Що це ти крадеш?
— От на шухері тут сиджу. Вкрали вже. Ну, я пішов.
— Шакав я паршивий, все краду і краду…
— Що це ти крадеш?
— От на шухері тут сиджу. Вкрали вже. Ну, я пішов.
Звикнувши до доброти і постійно оточуючої його турботі, улюблена дитина важче пристосовується до життя, яке за межами будинку виявляється зовсім не таким простим і приємним, як у сім'ї.
Ти ніколи не дізнаєшся, яка куля вб'є тебе. Адже на кулях не пишуть імена.
Весь світ живе у ризику. Ніхто не застрахований від усього. Тобі здається, що все стабільне, але це не так. Це лише ілюзія. Ти думаєш, у тебе під ногами твердий ґрунт, але насправді це – хмари. А хмари можуть розтанути будь-якої миті.
У кішок є прикмета: якщо дорогу перебіжить негр.
— Я завжди хотів робити правильно, бути доброю людиною, але я не знав, що... що це означає. Мені завжди здавалося, що переді мною стоїть неможливий вибір. Старк або Грейдж.
— Наш батько був тобі більше батьком, ніж твій рідний по крові, а ти зрадив його. Зрадив його пам'ять.
— Але те, що я зробив, я...
— Я не маю права прощати тебе за все, але те, що можу пробачити, — пробачаю. Ти не повинен вибирати: ти Грейдж, і ти Старк.
Я намагаюся побудувати Лондон довкола себе, брате.