- Мені тут наснився дивний сон, поки я летів...
- Дай вгадаю, ти був пряжкою на ремені безпеки. Ні  , я знаю, ти був лопатою в одному з вентиляторів у салоні, яку я ніколи не могла відключити.
— Ні, ні  ... Я був я, а ти була ти. Стояла як зараз, у цій кімнаті, ідеальна. І я обійняв тебе по-чоловічому і природно... Ось так. І я сказав: "Рози Данн, ти підеш зі мною на танці?"
— Краще пізно, ніж ніколи.

— Та хіба ви не бачите, що цю жінку створено для розкоші? Дорогий діамант дорогий та оправи вимагає.
— І гарного ювеліра.
— Досконалу правду ви сказали. Ювелір — не простий майстровий: він має бути художником. У злиденній обстановці, та ще й за дурнем чоловіком, вона  або загине, або опошлються.

Іноді ти мусиш побігти, щоб побачити, хто побіжить за тобою. Іноді ти маєш говорити м'якше, щоб побачити, хто насправді прислухається до тебе. Іноді ти маєш зробити крок  назад, щоб побачити, хто ще стоїть на твоєму боці. Іноді ти маєш робити неправильні рішення, щоб подивитися, хто з тобою, коли все руйнується.

На папері. У конвертах, краї яких зволожені моєю слиною, з криво приклеєною маркою, за якою довелося відстояти в черзі на пошті, з нормальною адресою, де є вулиця і номер будинку, а не з ідіотською назвою якогось сервера. Це будуть справжні листи, до яких у пориві ніжності можна доторкнутися губами, а в нападі злості порвати їх у клаптики, в страшному секреті поспішно сховати від усіх у металевій скрині, що замикається на ключі, в підвалі або носити з собою і звертатися до них, коли здолає смуток. і вислизає надія. Справжні листи, які в крайньому випадку можна просто спалити. А якщо не спалити, то за багато років відкрити їх наново. Адже старі листи мають одну незаперечну перевагу: на них не треба відповідати.

Людині потрібне горе, гнів, страх, розпач, біль, голод. Негативні емоції вдосконалюють рід  людський, адаптують, загартовують.

- Що з вами? Може, пігулку?
— Від старості пігулок немає.

Якщо у тебе великий живіт, тобі треба вважати себе інвалідом доти, доки ти не станеш худим.

Сад квітучий, подруга та чаша з вином -
Ось мій рай. Не хочу опинитися в іншому.
Та ніхто не бачив небесного раю!
Тож поки що будемо втішатися в земному.

Жити разом людям заважає їхня дурість, а не відмінності.

Почни спочатку і продовжуй, доки не дійдеш до кінця; тоді й зупинись.