Якщо ти не ховаєшся, ніхто тебе не шукатиме.

Ми оцінюємо наше«щастя» рівнем нашого нещастя, а свої досягнення за допомогою символів та дрібничок, які система оголосила необхідними для«успіху».

— Ви не маєте права!
— Все життя роблю речі, на які не маю права.

Кохання – насамперед світло. А потім – все інше. Неможливо жити у кімнаті без світла. У ній можна тільки існувати – у світлу пору доби. Довго існувати – тижнями, місяцями, роками. Вкладатися вдень з частиною справ, а вечорами – обходитися фантазіями, проводжати продавати дні в самообмані, доки не припрет до стіни воно, ненависне самотність.
Ми живемо у пошуках світла. Ми народжуємось заради світла. І не треба про те, що кохання – це не світло. Без любові темно навіть із найпотужнішими лампами.

Я хотів би дати тобі все, чого ти хочеш. Правда. Але нічого немає. Все зламано.

Вона як голубка, що збилася зі шляху... Вона  як нарцис, що коливається вітром... Вона  подібна до срібної квітки.

Золоте правило відносин: суспільство починає позбавлятися тебе в той момент, як тільки ти перестаєш приносити користь.

Твої амбіції нікчемні і походять із дитячих образ.

Згадуючи, людина дивиться праворуч, вигадуючи — ліворуч.

Поки ти настільки незадоволений собою, ще не все втрачено.