Жінки: одні ворушать мізками, інші крутять задами.

Ми живемо так, що раптово побачити нас — значить зловити на місці злочину.

Ти тягнеш мене геть від краю прірви. Ти все... ти все, заради чого я залишаюся людиною.

Якщо в тебе вдома сестра, ти маєш думати про неї. За неї ти битимешся з ворогом.

поверніть мені людей,
які змушували посміхатися.

Нема на світі неможливих речей. Бувають лише речі неможливі особисто тобі – причому тимчасово неможливі, якщо правильно ставитися до них.

Плечі жінки говорять про її індивідуальність, а її шия, якщо вона  жива, містить у собі таємницю примарного міста.
У чоловіків шия — це лише поєдинок між розумом і тілом.

Лише серед стихій природи – океанського простору, вітру, нескінченних хвиль, величезних зелених лісових масивів – усвідомлює себе людина нескінченно крихітною істотою проти всім оточуючим. І тільки тоді, можливо, зовсім не шукаючи Бога, він знаходить Його і притикається до Нього.

– Піду в ТЮГ зайчиків грати…
– Фаїно, який із тебе зайчик?
Зітхнувши:
- Значить, товсту, розігріту слониху.

Шрами мене не лякають, особливо ті, що зовні.