Вам відома найдавніша брехня Америки, Сенаторе? Демони не виповзають із пекла — вони спускаються з неба.

Я живу в тій самоті, яка така хвороблива в юності, але чудово в зрілості.

Замість прислухатися до себе зсередини, я починаю слухати себе зовні.

Тільки твої вчинки мають значення.

Там, де буває захід сонця, — незабаром настає світанок.

ВІН: Привіт. Як я радий, що ти є. Я чекав тебе. Чекати. Чи не те ж саме, що нудьгувати?

ВОНА: Ні. Для мене немає. Коли я чекаю, я не прокидаюся о 5—й ранку, відмовляючись від найкращих снів. І не приходжу на роботу, коли ще нема семи. Коли я чекаю, молоко не здається мені несмачним. А коли сумую, так.

Знаєш, що таке справжня іронія? Це коли ти нещасний, але нещастя підмерзло вже і вкрилося льодом. Потім живий шар, шмат душі — і знову лід. І так багато разів. А згори, на мерзлоті, під холодним сонцем розпускаються білі квіти іронії.

Пані Ноно заснувала коледж, коли їй прийшла разюча ідея: у зв'язку з тим, що дівчаткам до заміжжя все одно робити нічого, вони можуть зайнятися освітою.

Пальми теж можуть танцювати під музику вітру блюзу, що п'янить.

— Я також люблю птахів.

— За що ти любиш їх?

— За те, що вони можуть полетіти, коли життя перетворюється на хаос.