Він один. Але дітей має багато.

Нам життя завжди подарує шанс:
Кого любити, кого нам ненавидіти дружно.
І, головне, повірте мені - не сплутати реверанс,
Щоб не кланятися тому, кому не треба.

... розмови на трапезі були заборонені, всі дивилися у свої тарілки і швидко їли, щоб встигнути до дзвінка.

— Я роблю вам ласку — це дуже велика сума.
— А це дуже великий пістолет.

- Що тебе хвилює?
-... Грейс.
- Грейс. Хочеш її повернути?
- Ні... Нехай вона  буде щасливою. Це від щирого серця. Я хочу, щоб вона  знайшла того, хто любитиме її, як я люблю її. Щоб вона  зустріла того, хто дивитиметься на неї, як я дивлюся на неї. І як ти.
- Тепер це молитва.

Якось ти прокинешся і відчуєш, що твоє серце і душа більше не належать тобі. Від тебе залишиться лише порожня оболонка, легка хмаринка, швидкий передсвітанковий сон, невиразний спогад про щось забуте. (І одного разу ти прокинешся, і зрозумієш, що твої душа і серце зникли. І ти станеш порожнім лушпанням, тихим пошепком, не сильнішим за сни, що снилося, або спогади про щось забуте.)

Трава щовесни знову виростає зеленою. Думаю, люди також так можуть.

У період громадянських війн людське життя дуже знецінюється.

Подивися на захід сонця. Краса. Той, нагорі, художник все.

Чим більша відповідальність, тим вище поріг емоційної напруги.