Якого Бориса царя? Бориску?

Чоловіки кажуть«я не виношу жіночих сліз», як і«я не виношу сльоти». Наче сльози ллються самі по собі, а чоловіки тут ні до чого.

Мученики не вмирають.

Ти подорослішала. І порозумнішала. І посумнішала. Звичайні сходи із трьох сходинок.

Так втішно, коли тебе люблять заради тебе самого.

Ціле більше від суми його частин.

Поруч із ним - як повернутися в будинок, покинутий десятки років тому: начебто все забуто, але, виявляється, ще пам'ятаєш, де які вимикачі, які дошки в підлозі скриплять, які вікна заїдає.

Чомусь ми дорожимо тільки тим, що нам важко дісталося, або тим, що ми вже втратили, а те, що прийшло до нас саме, і те, чим ми володіємо, – не має жодної цінності.

Невміння правильно оцінювати себе — ось що може тобі зашкодити в майбутньому.

Ми або самотні у Всесвіті, чи ні. Кожна з цих думок лякає. (Іноді мені здається, що ми одні у Всесвіті, іноді - що ні. Від обох думок у мене захоплює дух). Є лише дві ймовірності. Або ми одні у всесвіті, чи ні. І обидві ймовірності однаково лякають.