Але критика без конструктивних речень безплідна.

— Значить, вони знову разом?
— Так... Хоча вона  все одно якось помре. Ми всі помремо.

Мрія кожної дівчинки в Африці, як і скрізь, зустріти свого принца.

Ми маємо права споживати щастя, не виробляючи його.

Віддайте мені кольє, благаю, і вбивайте один одного, скільки влізе.

Усі зі мною гаразд. Ніяких проблем. Просто мені нецікаво. Не цікаво. І все.

Якщо ви знайшли чужий гаманець, він зазвичай пустий. А якщо втратили свій — швидше за все, повний.

— Якби до мене прийшла Вовчиця і сказала: Їжачку, хочеш, я тебе зроблю вовченятком?, — Я б їй сказав: Ні! А ти?
- Я б їй сказав: "Тільки спробуй!"
— А вона б сказала:«Погодься, Ведмедику, ми з тобою разом будемо їсти коней!»
— А я б їй сказав:«А хто буде Ведмежа?»
— А вона сказала б:«А Ведмежа не буде. Буде коричневе вовченя Топотун».
— А хто буде Ведмежа?!
— Я ж тобі кажу, — сказав Їжачок, — Ведмежа не буде: буде коричневе вовченя Топотун.
- Відійди! — гаркнув Ведмедик. — Чи я не знаю, що я з тобою зроблю?
— То це ж не я, це Вовчиця, — сказав Їжачок.
- Все одно! — сказав Ведмедик.
І заплакав.

Шопенгауер констатував фундаментальну тезу філософії життя, що страждання і страх належать самому життю, невід'ємні від нього і є джерелом творчості.

Щодо істини, то, звичайно, якщо при осягненні будь-якої істини ми знаходимо доти не помічену гармонію, то відразу ж відчуваємо істинно поетичне почуття; але почуття це відноситься лише до самої гармонії і жодною мірою не до істини, яка лише послужила виявленню цієї гармонії.