Я не військовий злочинець у буквальному значенні цього слова. Так, я брав участь у давній війні, але ніхто не питав моєї думки. Я народився у світі, який вів війну, у певному віці пройшов навчання та був змушений брати участь у боях.

— Тато відпустив тебе одного на полювання?

— Мені 26, чувак.

Так було завжди. Варто мені було важко навести лад у своєму всесвіті і почати в ньому жити, як він вибухав, знову розсипаючись вщент.

Щось трупи розгулялися. На дощ, напевно.

Ні, не стежитиму за мовою! Я на ньому вже 50 сраних років говорю!... Ні, це ти слухай сучіна дочка повії приїжджої!

Війна — це пекло, сигарети трохи прикрашають існування.

Наміри сьогодні одні, завтра інші. А ось група танкових армій біля наших кордонів — постійна річ.

Мрії різні... І шляхи їхнього здійснення теж. Виходить, що, вибравши невірний шлях, можна попрощатися з мрією, навіть не наблизившись до неї.

Я написав би собі записку з проханням не намагатися дізнатися про минуле,

Щоб уникнути можливих ризиків, набрехав би в ній сам собі безбожно.

Повага до своїх почуттів робить нас щасливими.