Безпросвітна пітьма тільки перед світанком.

Така собі досада. Нікого немає, нема з ким поговорити. А маю стільки цікавих новин. Я зараз як екстрений випуск якоїсь газети.

З принцесами завжди трапляється щось погане. Їх колють тернини, їх цькують яблуками і видають заміж за своїх батьків. Їм відсікають руки, а їхніх братів перетворюють на лебедів, коханих рубають на шматки і садять у горщики з базиліком. Їх рве діамантами, а коли вони йдуть, то ніби ступають по лезах ножів.

І все ж вони примудряються виглядати милими та прекрасними.

А чому б їй не сміятися? Адже сміятися краще, ніж плакати. Особливо, якщо і те, й інше марно.

Але є речі, які ні з чим не сплутаєш. Моя любов до вас була такою величезною, сяючою, немов... виламувалася з мого тіла, я не міг мовчки носити її в собі, вона  рвалася назовні як крик радості, як... світло. Розумієте?

В основі будь—якого успіху – 99 відсотків праці та 1 відсоток таланту. Праця неможлива без дисципліни.

Коли всі дороги ведуть у нікуди,

Настав час повертатися додому.

Коли уникаєш погоні, найголовніше — це не маскування, а дезінформація.

Дорога, Ви могли б пропускати слова не тільки через рот, а й через мозок?

Я чужий гордовитому докору,

Дуже прекрасне життя того,

Хто знаходить сенс життя

У марних пошуках його.