Вільям Теккерей. Ярмарок марнославства
Якби ми знали, що думають про нас наші близькі друзі та дорогі родичі, життя втратило б усяку чарівність і ми весь час перебували б у нестерпному сумі й страху.
Якби ми знали, що думають про нас наші близькі друзі та дорогі родичі, життя втратило б усяку чарівність і ми весь час перебували б у нестерпному сумі й страху.
— Містер Еванс потрапив у аварію?
— Так, його підім'яла вантажівка під назвою«життя».
Листя рідіє золота
І все сумніше
Осінній сад...
Жар-птиця щастя, відлітаючи,
Відводить винувато погляд.
Я розповім усе, що сталося зі мною зранку, — сказала невпевнено Аліса. — А про вчора й не розповідатиму, бо тоді я була зовсім інша.
Коли тобі боляче, не подавай виду, бо коли добивають, це ще болючіше.
Батьки брешуть, запевняючи, ніби роблять кар'єру заради своїх синів. Їм соромно зізнатися, що вони роблять її для своїх мам.
Засудження іншого завжди неправильне, тому що ніхто ніколи не може знати того, що відбувалося і відбувається в душі того, кого засуджуєш.
Хто був там, той мене зрозуміє, а хто там не був, той мені не суддя.
Жінка бере чоловіка в чоловіки з усіма його талантами та здібностями, і потім йому вже важко її вразити, хоч вона часом і прикидається враженою.