Люди кажуть, що ти йдеш неправильним шляхом, коли це просто твій шлях.

Люди театру, як відомо, забобонні. Не здумайте, наприклад, сказати акторці перед прем'єрою:«Бажаю успіху». Треба сказати: Ні пуху ні пера. Акторові не кажіть:«Бажаю удачі», — а скажіть:«Зламай собі шию», — та ще й плюньте в його бік.

Ти не програв доти, доки ти не здався!

— Ось сиджу обчислюю математичну ймовірність щастя.
- А результат?
- Він близький до нуля. Але я ще не рахував.

- Скільки тобі років?
- 17.
- І давно тобі 17?
- Доволі давно...

— Якщо я твій Рай  на землі, то хто ж ти для мене, Хюррем?
— Мені це відомо, і я твій рай. Але іноді я і Пекло твоє...

Брови Горана здавались такими дикими і зарослими, як лісисті схили Карпат, такими звалювалися і колючими, що якщо придивитися, не рівну годину побачиш серед волосків хижі вовчі зграї, зруйновані замки і горбатих циганок, що збирають хмиз.

Наука прагне всі пороки пояснити хворобами, а моралісти усі хвороби виробляють від вад. Незабаром на задоволення суддів та лікарів злочинців лікуватимуть, а хворих каратимуть.

Страждання - найшвидший спосіб розуміння істини.

Людина може і любити і при цьому бути хворою.